ЕКОЛОГІЧНИЙ СТАН ЗЕМЕЛЬНОГО ФОНДУ ТА ҐРУНТІВ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ асистент О.В. Непша, магістр Т.В. Зав'ялова

Збірник містить наукові праці співробітників кафедри фізичної географії з проблем екологічного стану природно-територіальних комплексів Запорізької області і суміжних територій в умовах сучас­ного природокористування, в яких висвітлено питання про природно-ресурсний потенціал гідроресурсів, екологічний стан і перспективи роз­витку природно-заповідного фонду, екологічні характеристики геомор­фологічних процесів у антропогенних комплексах, палеогео-графічні та палеоекологічні дослідження, ефективність природоко-ристування в агро ландшафтах та ін.
Розрахований для географів, геологів, біологів, екологів, для ви­кладачів та студентів природничих факультетів вузів України, для широкого кола спеціалістів наукових та виробничих організацій, зай­нятих проблемами охорони та раціонального використання природ-них ресурсів, оптимізації відношень людини з середовищем її існування.
Ответить
root
Администратор
Сообщения: 176
Зарегистрирован: 19 апр 2011, 10:45
Контактная информация:

ЕКОЛОГІЧНИЙ СТАН ЗЕМЕЛЬНОГО ФОНДУ ТА ҐРУНТІВ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ асистент О.В. Непша, магістр Т.В. Зав'ялова

Сообщение root » 06 ноя 2007, 12:41

ЕКОЛОГІЧНИЙ СТАН ЗЕМЕЛЬНОГО ФОНДУ ТА ҐРУНТІВ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
асистент О.В. Непша, магістр Т.В. Зав'ялова
Актуальність дослідження. Фізико-географічне положення Запорізької області та особливості її природно-ресурсного потенціалу зумовлюють провідну роль земель­ного фонду. Проте, тривалий час розвиток землеробства в Запорізькій області відбувався екстенсивним шляхом, в ре­зультаті чого розораність сільськогосподарських угідь дося­гла 84% її території, а по Україні цей показник складає 79%.
Основними причинами зменшення площі продуктив­них земель є ерозія, вторинне засолення зрошуваних земель, затоплення і підтоплення навколо водосховищ, знищення рослинності і ґрунтів при добуванні корисних копалин, відведення земель під будівництво різноманітних об'єктів, забруднення ґрунтів шкідливими речовинами, виснаження на гумусні речовини, надмірне ущільнення ґрунтів важкими машинами та ін. Вони свідчать про те, що існуючі тепер типи землекористування завдають значної шкоди ґрунтовому покриву і природі в цілому. Отже, людина втрачає продук­тивні землі в результаті їх нераціонального використання.
Раціональне землекористування передбачає, насамперед, охорону ґрунтів від негативних наслідків господарської діяльності людини. Для цього розроблена і застосовується на практиці система ґрунтозахисних заходів - правових, науково-технічних, соціально-економічних, спрямованих на якісне поліпшення ґрунтів [1].
Проте охорона ґрунтів це не тільки система заходів, а, насамперед, система землекористування, яка забезпечує пе­редачу земель майбутнім поколінням у поліпшеному стані.
Під землекористуванням розуміють порядок, умови і
форми експлуатації земель. Системи і типи землекорис­тування формувалися і змінювалися в процесі історичного розвитку людського суспільства, зміни виробничих відносин, соціально-економічних укладів з урахуванням природних факторів цієї території.
До природних факторів, які впливають на характер землекористування, належать: клімат, рельєф, тип ґрунту і тип рослинності. У різних регіонах ці фактори неоднаково впливають на землекористування.
Охорона грунтів в наш час сформувалася як напрям народногосподарської діяльності і наукових досліджень в рамках проблеми раціонального землекористування. На дум­ку вчених, новою технологією землекористування може бути «аграрно-лісове» господарство, змішане використання зе­мель, при якому лісове господарство поєднується з земле­робством, скотарством і риборозведенням. Зрозуміло, що пе­рехід на нову технологію можливий в разі проведення не­обхідної роз'яснювальної роботи і соціально-економічних перетворень.
Основними умовами раціонального використання земель є: оптимальне співвідношення цілинних ділянок, лісу, ріллі, пасовищ і сіножатей; склад і співвідношення площ багаторічних і однорічних культур; доцільна мережа і розміщення доріг, населених пунктів, зон відпочинку, національних парків, заповідників; проведення меліорації і рекультивації порушених ґрунтів.
Основним завданням охорони грунтів є: підвищення їх родючості, захист від водної і вітрової ерозії, вторинного засолення, заболочування, підтоплення, надмірного переви-пасу, забруднення промисловими відходами тощо [12].
Мета роботи - дослідження екологічного стану земель­них ресурсів та ґрунтів Запорізької області в умовах сучас­ного природокористування.
Земельний фонд Запорізької області на 01.01.2004 року в цілому складає 2718,29 тис. га. Переважна більшість території земельного фонду області зайнята під сільськогосподарськими угіддями, яка складає 82,7% від загальної її площі, Із них під ріллею зайнято 70,06%, багато­річними насадженнями - 1,47%, сіножатями - 3,05%, пасови­щами - 8,12% [8] .
Ґрунтовий покрив Запорізької області представлений такими зональними ґрунтами, як чорноземи звичайні мало-гумусні, чорноземи звичайні малогумусні малопотужні, чорноземи південні, темно-каштанові та каштанові. Вони розрізняються за умовами залягання, морфологічними ознаками та фізико-хімічними властивостями. В комплексі з зо­нальними, особливо по південній межі області, широко пред­ставлені солонці і солонцюваті, рідше - солончаки [11].
Зміна зональних грунтів на території області відбувається з північного сходу та південний захід. В цьому напрямку збільшується вміст рухомого фосфору, що пов'язано, з більш тривалим теплим періодом і більшою сумою активних тем­ператур в південних районах і, відповідно кращими умовами для проходження мікробіологічних процесів мінералізації фосфатів. В загальних рисах в цьому напрямку змінюється ступінь забезпеченості грунтів обмінним калієм, в всередині типів та підтипів ґрунтів залежить від механічного складу та інших особливостей.
Ґрунти області використовуються в сільському господ-дарстві досить тривалий час. Так, про розвиток мотижного землеробства в басейні Дніпра відомо ще з IV-П тисячоліть до н.е. у племен трипільської культури та у кіммерійців Приазов'я і Причорномор'я. Поширення пропашного земле­робства відноситься до ГХ-ХІІ ст. н.е. Масове розорювання грунтів області пов'язане із заселенням південних земель Російської імперії в зв'язку з відміною кріпосного права 1861
p. Проте, тривалий час розвиток землеробства в Запорізькій області відбувався екстенсивним шляхом, в результаті чого розораність сільськогосподарських угідь досягла на сьогоднішній день досягла 84% її території. Така надмірна розораність території погіршує екологічні умови та можливості саморегулювання агроландшафту, знижує активність ґрунтоутворюючих процесів та природної родючості грунтів, посилює їх ерозію [11].
Відомо, що на швидкість ерозійних процесів впливають природні та антропогенні фактори. Розглянемо їх на прикладі області. Клімат області континентальний, з високими температурами. За даними Мелітопольської, Бердянської та Якимівської метеостанції мінусові середньомісячні темпе­ратури спостерігаються тільки для зимових місяців (грудень-лютий), середня липнева температура близька до +23°С, се­редньорічна +9,3°С. Такі температури забезпечують досить високе випаровування, ґрунти більшу часину року знахо­дяться в сухому стані і легко піддаються дефляції та розмиву. Кількість опадів недостатня, розподіляються вони упродовж року нерівномірно. Найменшу кількість отримує крайній південний захід (368 мм в рік). Максимум опадів влітку, придає на червень-липень, мінімум - в лютому-березні. Літні дощі випадають в основному у вигляді злив. В східній частині (Приазовська височина) найбільша сума опадів за добу складає 161 мм, інтенсивність 7 мм/хв., тривалість 50 хв. На решті території відповідно 104-106 мм, 3,7 мм/хв., 130 мм. Зливи викликають розмив поверхні, змив висушеної поверхні ґрунту. Цим пояснюється той факт, що водна ерозія ґрунтів поширена в області повсюди [3,9].
Інтенсивність ерозії відмічається в залежності від рельєфу. В західній частині області переважають плоскі, слабко задерновані, майже безстічні рівнини (Михайлівський, Веселівський, В.-Білозерський райони). Рельєф південних районів розчленований малими річками та балками. Саме тут поширена дефляція. Найбільші площі вона займає в Призовському, Приморському, Якимівському та Мелітопольському районах. Найбільш розчленований рельєф в східних, північ­них та прилеглих до Дніпра районах. Зливи в поєднані з роз­членованим рельєфом і дефляцією викликають тут най­більший прояв ерозії ґрунтів.
Із вище зазначено свідчить, що сільське господарство Запорізької області розвивається в складних природно-кліма­тичних умовах. За останні 35 років площа еродованих земель збільшилась на 25,2%. На теперішній час водною ерозією охоплено 35,5%, а вітровою - більш ніж 90% площі сільсько­господарських угідь (в роки з пиловими бурями практично вся територія області піддана дії вітрової ерозії). Значно зменшився вміст гумусу в грунтах, спостерігається ущіль­нення орного шару, збільшуються площі засолених, солонцю­ватих, осолоділих та підтоплених земель. Щорічно з кожного гектара внаслідок ерозії втрачається 350 кг гумусу. Основні причини зменшення гумусу: посилення його мінералізації, втрати при змиві верхнього (найбільш гумусованого) горизонту, недостатня кількість внесення органічних добрив. До 1991 року інтенсивність деградаційних процесів значною мірою послаблювалась за рахунок збільшення обсягів застосування органічних і мінеральних добрив, проведення гіпсування, інших заходів з підвищення родючості грунтів, проте за останнє десятиріччя значно зменшилося, а гіпсування практично припинене. Якщо у 1980-1990 pp. в середньому по області на гектар землі вносили по 6-7 тонн органічних і по 130-150 кілограмів (у фізичній вазі) мінеральних добрив, що майже відповідало рекомендованим агромінімумом нормам, то в 2003 внесено лише по 470 кг органіки і по 7,7 кг мінеральних добрив, тоді як для забезпечення бездефіцитного балансу гумусу треба вносити 9-10 т/га органіки [10].
У зв'язку з цим в землеробстві області склався гостро­дефіцитний баланс гумусу і елементів мінерального живлення рослин. В середньому за 1996-2000 роки від'ємний баланс гумусу в області досяг 121 кг/га, по районах коливався від 26 до 287 кг/га.
За цей же період щорічний середній винос урожаєм еле­ментів живлення на 1 га посівів перевищував їх надходження в ґрунт на 138 кг. Ґрунти області по всій посівній площі щороку втрачають в середньому понад 93 тис. тонн поживних речовин. По районах втрати елементів живлення в 2001 році коливались від 103 до 183 кг на 1 га посівної площі [10].
За результатами агрохімічної паспортизації земель, проведеної Запорізьким центром "Облдержродючість" в 1997-2001 роках, ґрунти області вміщують 3,35% гумусу.
Найбільше гумусу мають чорноземи звичайні Розівського, Куйбишевського, Новомиколаївського, Гуляйпільського райо­нів-3,93-4,41%.
Найменше - 2,40-2,99% вміщують гумусу темно-кашта­нові ґрунти в Якимівському, Приазовському, Мелітополь­ському районах (див. табл. 2) та чорноземи звичайні з серед-ньо- та легкосуглинковим складом у Кам'янко-Дніпровсько-му, Василівському та Запорізькому районах [4].
Гумус є важливим джерелом елементів живлення, але ди­наміка цього показника незадовільна. В цілому по області вміст гумусу знизився на 0,1%. У більшості районів присутня тенденція до зниження вмісту гумусу. Особливо велике зниження вмісту гумусу (на 0,11-0,15%) виявлено в Примор­ському, Бердянському та Вільнянському районах. Головною причиною зниження гумусу є дуже мале внесення (0,5 т/га) в останні роки органічних добрив, недостатнє надходження ор­ганічних речовин за рахунок поживних та кореневих залиш­ків, посилена мінералізація органічної речовини в результаті інтенсивного вирощування просапних культур, змиття родю­чого гумусового шару ґрунту в результаті водної ерозії. Проте в ряді районів відмічено зростання гумусу та різко від'ємний баланс гумусу, немає сумнівів в тому, що процес де гумі­фікації ґрунтів області відбувається досить інтенсивно.
Середній вміст гумусу в ґрунтах області, по відношенню до еталонного (6,2%) складає тільки 54%. Отже, усі ґрунтові відміни області потребують збереження і збільшення кількості гумусу [4].
Отже, зменшення вмісту гумусних речовин у ґрунті зумовлює погіршення їх фізичних властивостей і насам­перед структурного стану і водопроникності. Погано-оструктурені ґрунти легше піддаються водній і вітровій ерозії. Внаслідок ерозії посилюється процес дегуміфікації. Вміст гумусу в ґрунтах змінюється залежно від структури посівних площ, від площі просапних культур і багаторічних трав у сівозміні. Вміст гумусу зменшується в ґрунтах під просапними культурами значно швидше, ніж під багато­річними травами. На зрошуваних землях також спосте­рігаються зменшення вмісту гумусу і перерозподіл його за профілем. В орному горизонті вміст його зменшується, а в перехідному - збільшується. Одночасно в складі гумусу зменшується відносний вміст гумінових кислот. Зміна якісного складу гумусу при зрошенні спричинює погіршення структурного стану і появу ознак злитості ґрунтової маси, особливо у чорноземів [1].
Складено за даними агрохімічної паспортизації земель
(2000 р.) Запорізьким центром "Облдержродючість" [2].
Якщо не виправити ситуацію з внесенням добрив, пожив­них речовин ще вистачить на 7-10 років, а після цього терміну врожаї сільськогосподарських культур різко зменшаться, тому що ґрунти будуть остаточно виснажені.
На чорноземних та каштанових ґрунтах слід запроваджувати полезахисне лісонасадження, агротехнічні методи боротьби з ерозією, сівозміни з часткою багато­річних трав і бобових культур не менше 25 %, внесення органічних і мінеральних добрив [1].
Станом на 01.01.2004 року в області в наявності 548,9 тис. га особливо цінних земель, до яких відносяться чорноземи не еродовані суглинисті на лесах та лучно-чорноземні незасолонцьовані суглинкові ґрунти. В порівнянні з 1989 р. площа особливо цінних земель зменшилась на 33,4 тис. га, а якість їх значно відрізняється [10].
В останній час в області відбувається природне або антропотехногенне (спрощення агроландшафтів, погіршення стану, складу, корисних властивостей і функцій ґрунтів, зокрема за рахунок ерозійних процесів. Суттєвим антропо­генним фактором, що спричиняє ерозію ґрунтів, є структура ріллі (посівних площ).
Наявність в структурі використання ріллі 30,8% просапних культур; картоплі, овоче-баштанних на 11,1% чистого пару створює ерозійно небезпечний фон, особливо при розміщенні соняшнику, кукурудзи на зерно і силос, картоплі на схилах. Якщо з гектара еродованої ріллі в умовах області в середньому змивається 17,7 тонн ґрунту, то при розміщенні просапних культур на схилах - 30-50 тонн/га; при цьому виноситься з ґрунту 500-700 кг/га поживних речовин, тобто в 2-3 рази більше, ніж вноситься з добривами [5].
Негативний вплив на якість грунтів чинять зрошувальні води. Інтенсивність якісних змін зрошуваних земель значною мірою залежить від якості води (ступінь їх мінералізації), яку використовують для зрошення. Вже зараз джерела зрошення часто класифікують, як "обмежено придатні" і рідше - як "умовно придатні" (через небезпеку вторинного осолонцю­вання і засолення). Це одна з причин того, що в Запорізькій області багато площ вторинно-осолонцьованих ґрунтів. Так із ґрунтового покриву області: 12,3% га - засолені, 7,2 тис. га -осолонцьовані, 56,8 тис. га-перезволожені [10].
Станом на 01.01.2004 року в області підтоплено 61497 га сільськогосподарських угідь та сільських населених пунктів, в тому числі 12445 га зрошуваних земель, з них з рівнями ґрунтових вод менше 1,0 м - 1480 га (16 га - зрошуваних), від 1,0 до 1,5 м - 3338 га (160 га - зрошуваних), від 1,5 до 2,0 м -6828 га (988 га - зрошуваних), від 2,0 до 3,0 м - 49850 га (11281 га-зрошуваних).
Загальна площа підтоплених територій міст і селищ області сягає 16 тис. га (з них в обласному центрі - близько 1 тис. га), в тому числі - 6654,64 тис. га в межах житлової забу­дови, близько 7 тис. га - територій громадського, оздоров­чого та рекреаційного призначення, близько 2 тис. га. - терто-рій промислових підприємств. В результаті шкідливої дії вод руйнуються будівлі, погіршується санітарний стан, гинуть багаторічні насадження, а сільськогосподарські товарови­робники зазнають великих втрат. Недобір врожаю на слабко-змитих грунтах складає 10-15%, на середньо-змитих 20-35%, на сильно-змитих- 50-60% [10].
Викиди промислових підприємств та автотранспорту, застосування пестицидів, агрохімікатів, мінеральних добрив є основними причинами забруднення ґрунтів хімічними речовинами, у тому числі важкими металами, пестицидами, нітратами.
Великої шкоди завдає берегова абразія, яка призводить до втрати цінних прибережних земель. Найбільш активні ерозійні процеси відбуваються вздовж узбережжя Азовського моря та берегами Дніпровського і Каховського водосховищ. Загальна довжина берегової лінії, що зазнає активного впливу ерозійних процесів, досягає 380 км. На решті водних об'єктів області ерозія берегової лінії спостерігається лише місцями і проходить менш активно [10].
Основними причинами, що зумовлюють розвиток ерозійних процесів в прибережних смугах, являються природні фактори: рельєф прилеглої місцевості та дна водного об'єкта; геологічна будова схилів; гідрогеологічні умови прибережної смуги; рівневий режим водного об'єкта; вплив енергії хвиль; метеорологічні фактори (швидкість та переважаючий напрямок вітру, опади і т.п.). Також антропо­генний фактор відіграє не останню роль в ерозійних процесах на прибережних смугах.
Найбільш поширеними видами ерозії в прибережних смугах є: розмив, підмив і обвали берегів, зсуви, яружна еро-
зія, інші. Всі ці процеси сприяють забрудненню води водних об'єктів завислими речовинами та їх замуленню, що суттєво впливає на загальний екологічний стан.
Через високу вартість заходів по захисту від ерозії берегової лінії водних об'єктів, роботи проводяться лише на окремих ділянках, де існує небезпека руйнування інже­нерних споруд та житла.
Береговій абразії також піддаються береги р. Дніпро. У м. Запоріжжі та області після створення Дніпровського водо­сховища почалось інтенсивне руйнування берегів, на окре­мих ділянках берегова крайка перемістилась вглиб території більш ніж на 100 метрів.
Зсувонебезпечні території займають порівняно незначні площі - 50,7 км2, але щодо збитків, які завдаються, зсуви посідають одне із провідних місць. Найбільші площі зсувонебезпечних ділянок знаходяться у м. Запоріжжі -2,788 км2 [10].
З метою охорони грунтів, для подолання згубного впливу ерозійних процесів, досягнення екологічної рівно­ваги в агроландшафтах обласним управлінням земельних ре­сурсів із залученням фахівців Запорізького філіалу інституту землеустрою Української Аграрної Академії Наук відпо­відно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.05.1993 року №334 розроблено Комплексну програму захисту ґрунтів від водної та вітрової ерозії, інших видів деградації земель на період 1995-2010 pp.
Згідно з "Програмою" в області всі середньо- та сильно-еродовані ґрунти на схилах 0-5° підлягають консервації (залуженню) - 341,8 тис. га, а сильнозмиті ґрунти на схилах понад 5° і піски відводяться під залісення - 11,4 тис. га. [13]. Для забезпечення захисту сільських населених пунктів і сільськогосподарських угідь від шкідливої дії вод, мінімізації заподіяних ними збитків, запобіганню подаль­шому ускладненню становища з підтопленням територій області, а також з метою реалізації заходів, передбачених
"Комплексною програмою захисту від шкідливої дії вод сшьських населених пунктів і сільськогосподарських угідь у 2001-2005 pp.", яка схвалена Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2000 року №11.73* облводгоспом підго­товлена та розпорядженням голови обласної державної адмі­ністрації від 26.10.2000 року №538 затверджена "Програма робіт щодо захисту території від шкідливої дії вод у Запо­різькій області у 2001 -2005 роках та прогноз до 2010 р" [10].
Ґрунти в нашій державі є об'єктом правової охорони. Порядок охорони земель встановлюється законодавством України. Правова основа охорони ґрунтів закладена Законом України про охорону навколишнього природного середовища [6], Земельним кодексом України [7] та іншими законо­давчими актами. Завданням земельного законодавства є ре­гулювання земельних відносин з метою створення умов для раціонального використання й охорони земель, збереження та відтворення родючості ґрунтів, поліпшення природного середовища.
Особливої уваги в області заслуговує консервація серед-ньо- та сильно-змитих ґрунтів. Щорічно недобір усіх видів продукції на середньо- та сильно-змитих ґрунтах становить близько 50% від загального недобору продукції на еродованих землях. Отже, запобігти ерозії на таких землях означає майже наполовину подолати її в цілому по області.
У системі контурно-меліоративного землеробства для захисту ґрунту від ерозії, відтворення та підвищення родючості ґрунтів необхідно виконати комплекс протиеро­зійних заходів. В цілому ґрунтозахисна система землероб­ства призначена: регулювати інтенсивність поверхневого змиву ґрунту, яружної та вітрової ерозії, вплив на ґрунто-утворюючий процес; забезпечити формування на перспек­тиву запасів земельних ресурсів, відновлювати порушені землі; сприяти найкращому затриманню води, безпечному відводу і подальшому перекиданню в гідрографічну сітку стоку, що періодично виникає; суміщати землекористування
з раціональним використанням інших природних ресурсів, інфраструктурою території; проводити землевпорядкування на основі агроландшафтної концепції. [14,15]
Для захисту грунтів від вітрової ерозії необхідно створити цілісну систему полезахисних смуг, де головними породами мають бути дуб, горіх волоський, софора япон­ська, робінія біла, сосна, гледичія, а супутніми - клени гостролистий, польовий, татарський, шовковиця.
Рекультивації повинні піддягатися усі площі, які зазнали змін в рельєфі, грунтах та материнських породах в зв'язку з будівельними, гірничодобувними, геологорозвідувальними та іншими роботами. Рекультивація виконується для наступ­ного використання меліоративних земель, в першу чергу в сільському, а також в лісовому, рибному і водному господ-дарствах, для забудови та з рекреаційною метою.
Обов'язковою умовою виконання будівельних робіт, пов'язаних з порушенням ґрунтового покриву, включаючи спорудження ставків і водосховищ, облаштування відвалів гірських вод та шламонакопичувачів, є зняття, зберігання і подальше використання родючого ґрунту для землювання та поліпшення родючості збіднілих земель.
В області нараховується біля 3 тис. діючих сільськогосподарських підприємства, які не повною мірою застосовують всі необхідні агрозаходи щодо дотримання норм і правил у використанні ґрунтових ресурсів області.
Таким чином, дія різноманітних природних та антропогенних факторів на ґрунтовий покрив призвела до зменшення продуктивності ґрунтів. І в зв'язку з цим вкрай необхідним є проведення певних заходів меліоративного, агротехнічного, агрохімічного характеру, тому, що подальше використання ґрунтів не можливе і економічно не виправдане.
Список використаної літератури
1. Агроекологія. /За ред. М.М. Городнього. -К.: Вища школа,
1993. -416с.
2. Агрохімічна паспортизація земель Мелітопольського
району. -Запоріжжя: Запорізький центр Облдерж-
родючість, 2000.
3. Атлас Запорізької області. —К: ГУГКК, 1997. - 48 с.
4. Даценко Л.М., Непша О.В. Еколого-агрохімічний стан
ґрунтів Запорізької області// Збірник тез доповідей
учасників Міжнародної науково-практичної конференції
"Соціально-економічні проблеми сталого розвитку україн­
ського суспільства", 13 травня 2004 р. -Мелітополь: НКП
ГУ "ЗІДМУ", 2004. -С.50-51.
5.Донець І.А. Проблеми земельних ресурсів у Запорізькій області // Географічні проблеми розвитку півдня України у XXI столітті. Збірник наукових праць Одеського держав­ного університету ім. І. Мечникова та Мелітопольського державного педагогічного університету. 1 частина. -Мелітополь, 2000. -С.46-48.
6.Закон України "Про охорону навколишнього середовища" від 25.06.1991 //Відомості Верховної Ради України. -1991. -№41.-СІ 143-1174., 1991.
7.Земельний кодекс України// Урядовий кур'єр. -2001. -15 листопада., 1992.
8. Непша О.В. Місце сільгоспугідь в структурі земельного
фонду Запорізької області та їх сучасний стан// Соціально-
економічна трансформація суспільства в умовах глобалі­
зації: Матеріали Міжнародної науково-практичної конфе­
ренції/За заг. ред. В.М. Огаренка. -Мелітополь, 6 травня
2005 р. -Мелітополь, МІДМУ Гуманітарного університету
"ЗІДМУ", 2005.-С. 77-79.
9. Природа Украинской ССР. Климат /Бабиченко В.Н.,
Барабаш М.Б., Логвинов К.Т. и др. -К.: Наукова думка,
1984.-232 с.
10.Твоє майбутнє - земля за порогами. -Запоріжжя: "КП "Видавничо-поліграфічний комплекс "Запоріжжя", 2004. -С19-22.
11.Тюкова ВВ., Н.В. Крылов Н.В., Торбунова М.Д. Почвы и земельные ресурсы Запорожской области// Проблемы экологии и природопользования. -Мелитополь, 1994. -С. 97-111.
12.Чорний І.Б. Географія ґрунтів з основами ґрунтознавства. -К.: Вища школа, 1995. - 240 с
13. Цибульщак Л.Л., Бабмідра Д.І., Дмитренко В.Л.
Комплексна програма захисту земель від водної та вітрової
ерозії в Запорізькій області. -Запоріжжя: Запорізьке облас­
не управління земельних ресурсів, 1995. - 110с.
14.ІПвебс Г.И. Алхимия земледелия. -Одесса: Энио, 2001. -144 с.
15.Швебс Г.И. Контурное земледелие. -Одесса: Маяк, 1985. -55 с.


Екологічний стан природно-територіальних комплексів Запорізької області і суміжних територій в умовах сучасного природокористування / Відп. Ред. Л.М. Даценко, В.П. Воровка. -Мелітополь, 2006. C 151-166.

Ответить

Вернуться в «Екологічний стан природно-територіальних комплексів Запорізької області і суміжних територій в умовах сучасного природокористування»

Кто сейчас на конференции

Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и 2 гостя