Конференции

форум конференций МГПУ
Текущее время: 28 июл 2017, 08:47

Часовой пояс: UTC + 2 часа




Начать новую тему Ответить на тему  [ 1 сообщение ] 
Автор Сообщение
 Заголовок сообщения: ЧИННИКИ ВПЛИВУ НА ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОГО «Я-ОБРАЗУ»
СообщениеДобавлено: 02 фев 2012, 12:26 
Не в сети
Администратор

Зарегистрирован: 19 апр 2011, 10:45
Сообщения: 176
Яремчук С.В. Кочкурова О.В.

ЧИННИКИ ВПЛИВУ НА ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОГО «Я-ОБРАЗУ» МАЙБУТНЬОГО ПЕДАГОГА

Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького(м. Мелітополь)

Постановка проблеми. На сьогоднішній день, з багатьох проблем вищої школи особливо виділяється комплекс питань, пов’язаних з оптимізацією процесу формування професійного «Я-образу» майбутнього педагога.
Сьогодні ця проблема є особливо актуальною, оскільки формування професійного «Я-образу» майбутнього педагога відбувається в умовах підвищених психоемоційних навантажень й екстремальних ситуаціях (в яких знаходяться сучасні студенти)
Тому метою нашого дослідження було з’ясувати чинники, які впливають на формування професійного «Я-образу» майбутнього педагога.
Аналіз останніх досліджень. Найбільший внесок у розвиток цієї проблеми зробили Л.І.Божович, М.Й.Боришевський, У.Джеймс, Е.Еріксон, Г.С.Костюк, М.Роджерс, Н.Н.Толстих та ін.
У зарубіжній психології цю проблему вивчали представники гуманістичного напряму К.Роджерс, А.Маслоу, А.Роше та ін.
Так, К.Роджерс значну увагу приділяв вивченню проблеми самооцінки особистості. Він стверджував, що глибинне ядро людської натури за своєю сутністю є позитивним, а сама людина – суспільна, розумна і реалістична істота, яка постійно розвивається [4, с. 90 - 92].
З погляду А.Маслоу, потреба особистості в самоактуалізації призводить до актуалізації адекватного сприйняття оточуючих людей і середовища, що, у свою чергу, допомагає особистості усвідомлювати й саму себе [2, с. 117].
А.Роше, взявши за основу вищеназвані теоретичні підходи, розробляє власну структуру особистості. Її складовими є п’ять психологічних реалій: сутність; «Я», що сприймається на рівні мозку; сприйнятливість як провідник сигналів, що надходять від «Я»; тіло, закономірність функціонування якого відбивається на всіх попередніх реаліях; совість як центр збору й усвідомлення всіх разом узятих реалій. Окремо Роше вказує на роль інших людей і середовища в зростанні особистості [6].
Російські вчені Б.Г.Ананьєв [1], О.М.Леонтьєв [3], С.Л.Рубінштейн [5], В.О.Якунін [див. 2] проблему «Я-образу» розглядають як підсумок розвитку самосвідомості, емоційно-ціннісного ставлення до себе й оточуючих. Перетворення здатності людини усвідомлювати й оцінювати себе з певних об’єктивних позицій в усталену рису характеру, особистісну властивість відбувається завдяки рефлексивним процесам. Вони змінюють старі погляди й уявлення суб’акта, народжують нове бачення проблеми, сприяють саморозвитку людини, активізації інтелектуальних, емоційних і вольових потенцій особистості, підвищують об’єктивність самовизначення [1, с. 314].
Отже, у структурі професійної самооцінки майбутнього педагога психологи виділяють два аспекти: операційно-діяльнісний - оцінка свого навчально-професійного рівня (сформованості вмінь і навичок) та рівня компетентності (системи знань); особистісний - оцінка власних особистісних якостей відповідно до ідеалу образу ”Я-професійного”. Водночас, структурними складовими є й самооцінка потенціалу (віра у себе, свої можливості, вперненість у соїх силах) та самооцінка результату (вдоволеність чи невдоволеність досягненнями) [1, 3, 4, 5].
Ми припустили, що неузгодженість між вищеназваними аспектами професійної самооцінки спричинює певний стан тривоги й бзпосередньо впливає на навчально-професійну спрямованість, успішність і професійне формування майбутнього педагога. Отже, тривожність ми розглядаємо як основний чинник впливу на формування професійного «Я-образу» майбутнього педагога.
Основний зміст. Слід зазначити, що під тривожністю ми маємо на увазі індивідуальну рису особистості майбутнього педагога, яка відображає його схильність до емоційно негативних реакцій на різні навчально-педагогічні ситуації, які несуть у собі загрозу для її самооцінки, рівня домагань тощо. Самооцінкова ж тривожність характеризується стабільною схильністю студента реагувати на соціально-педагогічні ситуації підвищенням тривоги та неспокою [3].
Для перевірки гіпотези ми скористалися методикою Ч.Д.Спілбергера і Ю.Л.Ханіна Шкала самооцінки та адаптованою Т.О. Нємчіним Особистісною шкалою прояву тривоги. У досліжденні (2010-2011 р.р.) були задіяні 130 студентів 2-го курсу філологічного факультету Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького.
Узагальнення результатів дослідження дало можливість зробити такі висновки: для студентів другого курсу філологічного факультету характерною є тенденція до високого рівня тривоги 63,8%. 28% - показали середній рівень тривоги. На низький рівень тривоги вказали незначна кількість студентів – 9%. Цей показник свідчить про низький рівень розвитку професійно-педагогічної спрямованості та байдуже ставлення студентів до навчального процесу. Студентів більше хвилює оцінка, а не знання, оскільки з нею пов’язана здебільшого стипендія. На це вказує показник - 56,3% від числа опитаних студентів, які виявили рівень високої ситуативної тривожності, що вказує на схильність до прояву стану тривоги особистості у ситуації оцінення її компетентності.
Висновки і перспективи подальших розвідок. Отримані результати дослідження свідчать про:
- професійну марrінальність студентів (виявляють високу стурбованість не з приводу якісного оволодіння професійно-педагогічними знаннями, вміннями та навичками, а їхніх кількісних показників оцінення в певній навчальній ситуації);
- низький рівень усвідомлення студентами мотивів навчально-професійної діяльності (навчаються не заради знань, а задля оцінок);
- утилітарно-прогматичну спрямованість навчальної діяльності (хороша оцінка потрібна для того, щоб отримувати стипендію, уникнути осуду з боку батьків, набути вищого статусу серед однокурсників тощо);
- існування залежності між суб’єктивною значущістю навчальної ситуації і завдань та самооцінкою особистості;
- високу залежність власної самооцінки від оцінення іншими людьми;
- неузгодженість між тим, як особистість майбутнього педагога сама оцінює свою компетентність і тим, як оцінюють її знання викладачі. На нашу думку, вказаний оцінний патерн негативно впливає на професійний та особистісний розвиток майбутніх педагогів, оскільки спричинює стан тривоги, невпевненості у собі й успіху. Результати дослідження також вказують на динамічність ситуативної тривожності: із зростанням курсу її показник має тенденцію знижуватися.
Вважаємо, що активізація роботи викладачів у напрямі осмислення студентами навчальної діяльності та розвитку в них почуття впевненості у собі та успіху буде сприяти зниженню рівня особистісної тривожності. А подальші дослідження психологічних особливостей ”Образу-Я” плануємо продовжити у наступних розвідках.
Література:
1. Ананьев Б.Г. Проблемы интелектуального и культурного развития студенчества. Человек и общество. - Л., 1973. – 342 с.
2. Зейгарник Б.В. Теории личности в зарубежной психологии.- М., 1982.- 289 с.
3. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. - М., 1975. – 467 с.
4. Роджерс К. Взгляд на психотерапию. Становление человека: Пер. с англ. Под общ. ред. Исениной Е.И.- М.,1994. - 389 с.
5. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии.- СПб: Питер, 1999. - 672 с.


Вернуться к началу
 Профиль  
 
Показать сообщения за:  Поле сортировки  
Начать новую тему Ответить на тему  [ 1 сообщение ]