ДИТЯЧА АГРЕСІЯ ТА ЇЇ ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ

Ответить
root
Администратор
Сообщения: 176
Зарегистрирован: 19 апр 2011, 10:45

ДИТЯЧА АГРЕСІЯ ТА ЇЇ ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ

Сообщение root » 02 фев 2012, 12:16

Мартинюк А., Царькова О.В

ДИТЯЧА АГРЕСІЯ ТА ЇЇ ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ

Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького (м. Мелітополь)

1. До постановки проблеми. Особливо складною проблемою для психологічної науки є психодіагностика проявів дитячої агресивності. З одного боку, вікова імпульсивність дошкільнят та характерні для них емоційне збудження й чутливість, які часто трактуються дорослими як їх агресивність, з іншого — сучасна психологічна практика не може похвалитися великою кількістю психодіагностичних методів чи методик для вияву індивідуальних якісних характеристик агресивності та її можливих причин у дітей. Я вважаю, що актуальність даної проблеми визначається необхідністю більш глибокого вивчення особливостей агресивної поведінки дітей дошкільного віку, а також і необхідністю ранньої психопрофілактики й психокорекції такої поведінки. Завданями є : 1) навчитися розбиратися в психологічних особливостях дитячої поведінки та допомогти дітям співіснувати з навколишнім світом як найкраще; 2) підтримувати здорову наполегливість, зусилля для досягнення мети; 3) концентрувати енергію дитини для того, щоб отримати бажаний результат; 4) допомагати дітям звільнятися від непотрібної ворожнечі до інших, до себе, до суспільства. Мова йде не про те, щоб вибити ворожість палицею. Фізичні покарання, притиснення, обмеження ніколи не допоможуть дитині впоратися зі своїми агресивними почуттями. Скоріш навпаки, покарання сприяє підтримуванню агресивної поведінки та накопичуванню негативних почуттів.
2. Аналіз розробленості проблеми у літературі. Різні автори по-різному визначають агресію та агресивність: як вроджену реакцію людини для захисту території, котру вона займає (К.Лоренн, А.Андрі), як намагання панувати (Моррісон), як реакцію на ворожу навколишню дійсність (К.Хорні, Е.Фромм). Дуже поширені теорії, що пов’язують агресію і фрустрацію (Дж.Доллард, Л.Берковітц). Аналіз досліджень згаданих зарубіжних фахівців та вітчизняних (П.В. Алікіної, В. Рахмаштаєвої, Н.Д. Левітова, О.Б. Бовть, О.В. Степанова, І. Фурманова) показує, що людська агресивність належить до класу явищ, які можна вивчити спільними зусиллями певним рядом наукових дисциплін. Якщо проаналізувати всю різноманітність західних концепцій, можна виділити три найбільш значущі. Перша включає теорії, в яких агресивність трактується як вроджений інстинкт індивіда (З.Фрейд). Друга описує агресію як поведінкову реакцію на фрустрацію. Згідно з Дж.Доллардом, агресія − це захоплення, що автоматично виникає в організмі людини, а реакція на фрустрацію − спроба перебороти перешкоди на шляху до задоволення потреб, досягнення емоційної рівноваги. Третю концепцію становить теорія соціального научання. Агресія тут − засвоєння поведінки у процесі соціалізації через спостереження відповідного способу дій (А. Басс, Мак Доугел). На сьогоднішній день ця теорія є однією з ефективних у передбаченні агресивної поведінки. Жан Жак Руссо покладав вину за соціальне лихо на суспільство, а не на людську природу. Томас Гоббс, Зігмунд Фрейд, Конрад Лоренц розглядали агресивні мотиви , як природжені, бо агресія є інстинктом.
3. Основна мета роботи. Теоретичний аналіз проявів та причин дитячої агресії , шляхи подолання проявів дитячої агресивності .
4. Матеріли теоретичного аналізу. Звідки це пристрасне бажання нашкодити, завдати болю іншим людям? Які обставини провокують спалах агресії?Як вважають учені, риси майбутнього вбивці, ґвалтівника, хулігана, починають формуватися у дитини вже у 5-7 років. Підвищення рівня агресивності дітей і молоді зараз стало однією з найгостріших проблем не тільки для психологів, вихователів і батьків, але й для сучасного суспільства в цілом. Дитина не стає агресивною несподівано. Малюк не може бути м'яким і вихованим пай-хлопчиком або дівчинкою, а через хвилину почати кричати, битися з однолітками. Процес, як правило, відбувається поступово. До певного моменту дитина висловлює свої потреби в більш м'якій формі. Але дорослі звичайно не звертають на це уваги до тих пір, доки не зустрінуться з явними порушеннями в поведінці . Та поведінка, яке сприймається дорослими як агресивна чи асоціальна, часто в дійсності є відчайдушною спробою задовольнити власні потреби, відновити емоційний стан або соціальні зв'язки. Просто дитина не в змозі поки висловити свої справжні почуття ніяким іншим чином . Вона робить те можливе, що може собі уявити, щоб продовжити боротьбу за виживання в навколишньому світі. Оскільки причиною агресії є позбавлення та обмеження, то вкрай рідко вдається повністю звільнити дитину від її агресивності. Безперечно, агресивність має свої позитивні і негативні, здорові і хворобливі сторони. Мова йде не про те, щоб повністю виключити агресивність з характеру дітей, а про необхідність обмежувати і контролювати її, а також заохочувати ті її прояви, які не приносять шкоди особистості і суспільству. Говорячи про агресивну поведінку дітей, не варто плутати її з капризами. Агресія − це мотиваційна поведінка або акт, який може часто завдавати шкоди об'єктам атаки-нападу або фізичного спаду іншим людям, що викликає у них депресію, напругу, страх, відчуття пригніченості. Відповідно до численних досліджень, зараз прояв дитячої агресивності є однією з найбільш поширених форм порушення поведінки, з якими доводиться мати справу дорослим − батькам і фахівцям. Використовуючи науковий підхід, психологію дитячого віку стали серйозно вивчати, в основному, після робіт 3. Фрейда, який довів, що події, які відбуваються в дитинстві, впливають на всю подальшу долю людини. Досить швидко стало зрозуміло, що діти є ангелами не більше, ніж дорослі, і їм також властива агресивність. До агресивності також відносяться спалахи дратівливості, непослух, надмірна активність, войовничість, жорстокість. Агресивна поведінка деструктивна для самої особистості агресора, а іноді й небезпечна для оточуючих, і тому вимагає грамотної корекції. Взагалі треба зазначити, що агресія може виникати в двох випадках: як крайня міра, коли дитина вичерпала всі інші можливості для задоволення своїх потреб, як вивчена поведінка, коли малюк поводиться агресивно, слідуючи за зразком (яким можуть виступати батьки, інші значущі особи, літературні або кінематографічні персонажі).
Висновок: Варто відзначити, що агресія − це реакція на зрив якоїсь діяльності, планів, на обмеження, заборони або несподівані труднощі. Найбільш схильні до неї маленькі діти, нервова система яких ще формується. Ми прагнемо бачити своїх дітей щасливими, потрібними для довколишніх, щоб вони знайшли своє місце у бурхливому житті. Та раптом приходить біда, і в наші очі зазирає дике створіння, здатне на найжорстокіші вчинки. І постає запитання, які причини призвели до такого прикрого явища. Вже не дитина, утім ще й не дорослий, підліток залишається наодинці зі своїми труднощами, із власними переживаннями. Це тоді, коли батько і мати мають підтримати й відігріти серце і душу, а повертаються спиною чи навіть йдуть геть, звинувачуючи у всіх гріхах, підозрюють у ганебних вчинках, презирливо спостерігають за стосунками з однолітками, не бажають зрозуміти, що ця поведінка може бути бравадою, навмисною демонстрацією саме того, що від підлітка очікується. А що він при цьому відчуває ніким не помічено. То чому ж ми, дорослі, не можемо чи не хочемо зрозуміти проблем своїх дітей, терпляче, із любов’ю поставитися до потреб дитини, зробитися не тільки їх контролерами і наставниками, а й найближчими друзями, поріднитися з їх інтересами і запитами. Адже дитина − це не бур'ян у полі, що може рости сам по собі, її слід виховувати, захищати, створювати умови для гармонійного розвитку, для підготовки до самостійного життя. Дорослі для дитини є своєрідним психологічним центром. Якщо психологічний центр в обличчі матері або батька не виконує покладені на нього природою та суспільством функції, то у дитини з'являється почуття неспокою та небезпеки. Це − причина психологічного виштовхування людини, формування в неї особистої позиції ворожості, жорстокості. У кожної дитини є емоційні потреби, і дуже багато залежить від того, чи задоволені вони. Тільки ті діти, які пройшли сімейну школу гуманних почуттів, здатні набути надійний імунітет проти жорстокості, агресивності. І коли ми говоримо про становлення дитячої особистості, то своїм корінням її гуманізм сягає сім’ї і зміцнюється тоді, коли навколишнє життя ще не чинить на дитину вирішального впливу. В заключеня відзначимо, що батькам потрібно пам'ятати наступне: агресія − це не лише деструктивна поведінка, що може заподіяти шкоду оточенню, призвести до руйнівних і негативних наслідків, але й також це ще і величезна сила, яка може служити джерелом енергії для конструктивніших цілей, якщо уміти їй управляти. І завданням батьків є навчити дитину контролювати свою агресію і використовувати її в мирних цілях.
Література:
1. Бовть О. Причины "агрессивности" одаренных детей // Обдарована дитина. −2000. − № 1. − C. 18-24.
2. Бовть О. Проблема корекції агресивної поведінки дітей/ О.Бовть // Рідна школа. − 1997. −№ 5. −C. 40-43.
3. Дубинко Н.А. Влияние когнитивных процессов на проявление агрессивности в детском возрасте // Вопросы психологии. − 2000. − № 1 . − C. 53-57.
4. Марценківська І. Дитяча агресивність // Дошкільне виховання. – 2007 . − № 8. − C. 18-19.
5. Мдзелурі Т. Агресивні тенденції в дитячій поведінці // Початкова освіта. - 2005. − № 47. − C. 25-28.
6. Скотт С. Агрессивное поведение в детском возрасте // Социально-психологические аспекты жестокости. − 2002. − № 12. − C. 132-147.
7. Смирнова Е.О. Психологические особенности и варианты детской агрессивности // Вопросы психологии. − 2002. − № 1. − C. 17-26.

Ответить

Вернуться в «VII Мiжнародна науково-практична Iнтернет-конференцiя»