ДІАГНОСТИКА ДОМІНУЮЧОЇ СТРАТЕГІЇ ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗАХИСТУ

Ответить
root
Администратор
Сообщения: 176
Зарегистрирован: 19 апр 2011, 10:45

ДІАГНОСТИКА ДОМІНУЮЧОЇ СТРАТЕГІЇ ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗАХИСТУ

Сообщение root » 02 фев 2012, 12:25

Яремчук С. В.

ДІАГНОСТИКА ДОМІНУЮЧОЇ СТРАТЕГІЇ ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗАХИСТУ У СПІЛКУВАННІ

Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького(м. Мелітополь)

Постановка проблеми. Проблема взаємосприймання людини людиною завжди обумовлена стереотипами сприйняття. Власне стереотипи в значній мірі визначають моральні норми, формують політичні, релігійні і світоглядні концепції. Стереотипи – це невід’ємний елемент повсякденної свідомості. Стереотип, який акумулює певний стандартизований колективний досвід і нав’язаний індивіду в процесі навчання й спілкування з іншими, допомагає йому орієнтуватися в житті і певним чином спрямовує його поведінку. Однак стереотип може впливати на свідомість людей і викликати як позитивні, так і негативні емоції та поведінкові прояви.
Тому метою нашого дослідження було – на основі теоретичного аналізу психолого-педагогічної літератури про стереотипи провести експериментальне дослідження домінуючої стратегії психологічного захисту у спілкуванні майбутніх педагогів.
Аналіз останніх досліджень. Проблема соціального стереотипу має велику історіографію. У психолого-педагогічній літературі є різні інтерпретації стереотипу, як певного утворення з певними психологічними механізмами, що формуються під впливом різноманітних зовнішніх і внутрішніх чинників.
Вперше термін «стереотип» був введений в суспільні науки в 20-ті роки ХХ століття в США, коли виникла необхідність вивчення та пояснення законів функціонування масової свідомості. Засновником концепції стереотипного мислення і поведінки став американський вчений Уолтер Ліппман. Автор стверджував, що це впорядковані, схематичні детерміновані культурою «картинки світу» в голові людини, які заощаджують його зусилля під час сприйняття складних соціальних об’єктів і захищають його цінності, позиції і права [2]. У своїй роботі У. Ліппман виділив дві важливі, на його погляд, причини, які впливають на формування стереотипів. Перша причина - використання принципу економії зусиль, характерного для повсякденного людського мислення і виражається в тому, що люди прагнуть не реагувати кожен раз по-новому на нові факти та явища, а намагаються підводити їх під вже наявні категорії. Друга причина - це захист існуючих групових цінностей.
З тих пір було запропоновано величезна кількість конкретних визначень соціального стереотипу. Залежно від теоретичної орієнтації автора на перший план висуваються відповідні аспекти цього явища.
Так, Р.Таджура виділяє чотири функції стереотипів: селекція соціальної інформації; створення і підтримання позитивного «Я-образу»; формування і підтримка групової ідеології, яка виправдовує і пояснює поведінку групи; створення і підтримка позитивного «ми-образу» [2]. Стереотип у розумінні Юнга - це помилкова оцінка або упереджена думка про явища чи групи. Лише з виникненням гіпотези О. Клайнберга стала поширюватися думка про наявність в стереотипах якогось «зерна істини» [4]. Спільним для американських досліджень є те, що вони головним чином присвячені антростереотипам (тобто образам, які формуються в певній соціальній групі), їх ролі у сфері соціальній та політичній.
У вітчизняній психології до кінця 50-х років термін «стереотип» не вживався. Хоча П. О. Сорокін, не вводячи в обіг термін «стереотип», описав процес їх функціонування в соціокультурній групі. Ряд процесів і форм поведінки заздалегідь є фіксованими в тому чи іншому вигляді і виконуються більшістю членів групи. Інтегральним чинником усього соціального життя тут виступає колективний рефлекс. Отже, все соціальне життя бачилось йому у вигляді нескінченної ланцюгової реакції. Не зважаючи на те, що кожна соціальна група завжди має в своєму середовищі «інакодумців», проте здебільшого їхня поведінка відповідає «офіційним» нормам [1].
Вперше у вітчизняній науці спроби дати визначення поняттю «стереотип» були зроблені В.А. Ядовим. Під стереотипом автор розумів чуттєво забарвлені соціальні образи [3]. І. С. Кон дає таке визначення: стереотип - це упереджена, тобто не заснована на свіжій безпосередній оцінці кожного явища, а виведена з стандартизованих суджень і очікувань, думка про властивості людей і явищ [4].
У радянській літературі дослідження проблеми стереотипів пов’язане з іменами Шихирєва П.Н., Шерковіна Ю.Л., Гаджієва К.С., Кона І.С., Ядова В.А., Зака Л.А., Кондратенко Г.М та інших. Їм властивий класовий підхід до проблеми дослідження стереотипів, в їх роботах найчастіше зустрічається визначення стереотипу як «образу» або «набору якостей», як досить примітивного або емоційно забарвленого уявлення про дійсність, що неадекватно відображає об’єктивні процеси.
Слід зазначити, що сьогодні більшість російських вчених (услід за західними) стали обережніше ставитись до феномену стереотипу, вважаючи останній переважно комплексним утворенням і оцінюючи зміст його не лише з негативного боку (Агєєв В.С., Васильєва Т.В., Малишева І.В., Коробова В.К., Стефаненко Т.Г., Сорокіна П.А., Янчук В.А. і ін.). Зокрема Агєєв В.С. вважає, що сам по собі процес утворення стереотипів не є поганий або хороший. Він виконує об'єктивно необхідну функцію, дозволяючи швидко, просто і досить надійно категоризувати, спрощувати, схематизувати найближче і віддалене соціальне оточення [1]
Таким чином, проведений аналіз психолого-педагогічної літератури дозволяє зробити припущення про те, що стереотипи як складний феномен процесу міжособистісного сприйняття вимагають особливої ретельності і комплексності дослідження; що студенти мають конкретні провідні стратегії психологічного захисту у спілкуванні, які варто було б дослідити.
Основний зміст. Для підтвердження припущення ми скористалися авторськими методиками В.В.Бойка: «Методика діагностики «перешкод» у встановленні емоційних контактів», «Методика діагностики домінуючої стратегії психологічного захисту у спілкуванні» та «Методика діагностики комунікативної установки (визначення загальної комунікативної толерантності)».
Дослідження проводилось у 2010/2011 н./р.р. серед студентів другого курсу філологічного факультету Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького в кількості 120 чоловік.
Насамперед ми попросили студентів розглянути фотографії (вирізки із журналів) і сказати, хто на їхню думку є успішною людиною, а хто ні. 73% студентів помилилися у своїх виборах, стереотипно називаючи красивих людей успішними. Аналіз отриманих даних за авторськими методиками В.В.Бойка показав: 17% опитаних - емоції зазвичай не заважають їм спілкуватися з партнерами; 28% - мають деякі проблеми у повсякденному спілкуванні; 35% - емоції дещо ускладнюють взаємодію з партнерами; 20% - емоції заважають встановлювати контакти з людьми, зазвичай вони піддаються дезорганізуючим реакціям чи станам. У визначенні притаманної майбутнім педагогам стратегії психологічного захисту в спілкуванні з партнерами результати опитування характеризувалися за трьома шкалами: а) миролюбство, б) уникнення, в) агресія. Миролюбство – це партнерство та співробітництво, вміння йти на компроміси, поступатися та бути піддатливим, готовність жертвовати декотрими своїми інтересами задля головного – збереження гідності. Психологічним підґрунтям для миролюбства є інтелект в ансамблі з «хорошим» характером. З”ясувалося, що для 37% респондентів миролюбство виступає провідною стратегією психологічного захисту, а у 63% проявляється лише епізодично поряд з іншими стратегіями. Зауважмо, низький процент уникнення (33%) зумовлений підвищеними запитами до нервової системи та волі. А високий рівень агресії (78%) свідчить про побудову стратегії психологічного захисту на основі інстинкту. Водночас 16% респондентів показали низький рівень, 58% - середній і лише 28% високий рівень комунікативної толерантності.
Висновки і перспективи подальших розвідок. Отже, для майбутніх педагогів характерним є стереотипне сприйняття партнерів по спілкуванню. Студенти погано ще володіють своїми емоціями, важко справляються з проявами інстинктивної агресії. У комунікативній взаємодії виявляють середній рівень толерантності. Підсумовуючи скажемо, що студенти не мають якоїсь провідної стратегії психологічного захисту у спілкуванні і вибирають її в залежності від соціальної ситуації. Подальше дослідження проблеми плануємо продовжити в наступних розвідках.
Література:
1. Андреева Г.М. Социальная психология /Г.Г. Андреева. - М.: АСПЕКТ-ПРЕСС, 1999. - 496 с.
2. Майерс Д. Социальная психология /Майерс Д.- Спб.:Питер, 2001.- 688 с.
3. Москаленко В.В. Соціальна психологія - К.: Центр навч. літ., 2005.
4. Шибутани Т. Социальная психология /Шибутани Т. - Ростова н./Д: «Феникс», 1999. - 544 с.

Ответить

Вернуться в «VII Мiжнародна науково-практична Iнтернет-конференцiя»