МІСЦЕ МОТИВАЦІЇ У СИСТЕМІ ПРИНЦИПІВ

Ответить
root
Администратор
Сообщения: 176
Зарегистрирован: 19 апр 2011, 10:45

МІСЦЕ МОТИВАЦІЇ У СИСТЕМІ ПРИНЦИПІВ

Сообщение root » 17 ноя 2013, 20:56

кандидат педагогічних наук, доцент Котлярова В.Ю.
Мелітопольський державний педагогічний університет
імені Богдана Хмельницького

МІСЦЕ МОТИВАЦІЇ У СИСТЕМІ ПРИНЦИПІВ
КОМУНІКАТИВНОГО МЕТОДУ НАВЧАННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

Комунікативний метод призначений для навчання говоріння. На основі методу можуть бути створені різноманітні системи навчання, в залежності від того, якій мові навчають і в яких умовах.
Одним із різновидів внутрішньої мотивації є комунікативна мотивація. Комунікативність – це перша і природна потреба тих, хто вивчає іноземну мову. Неформальні бесіди з учнями і соціологічні опитування показали, що незалежно від віку і соціального статусу всі вони свідомо і одностайно формують свої потреби як чисто комунікативні, а саме говорити іноземною мовою з товаришем, колегою, читати для розширення світогляду, з професійною метою і для задоволення, писати іноземному товаришу.
Однак незважаючи на таке велике прагнення спілкуватись зі сторони учнів, саме цей тип мотивації найтяжче зберегти. Справа в тому, що при оволодінні іноземною мовою в атмосфері рідної мови, іноземна мова постає як штучний засіб спілкування. Він ніяк не може конкурувати з рідною мовою, довершеним і всеохоплюючим засобом спілкуванням. І так звані “природні” ситуації, що використовуються у процесі навчання, носять по суті штучний характер. Тому, якщо розраховувати лише на природну комунікацію іноземною мовою, навряд чи вдасться зберегти мотивацію і досягти успіху.
Важливо розуміти, що комунікація іноземною мовою на заняттях носить в основному умовний характер, і це наближує її до сценічної комунікації. Звідси звертання до уяви учнів, до фантазії, гри є органічним компонентом ефективного навчання. Навчаючій стороні слід постійно спонукати учнів до перевтілення у типові характери, проводячи їх через різноманітні “типові обставини”.
За ознакою умовності мовного стимулу і процедури навчальної операції комунікативні вправи розподіляють на умовно-мотивовані (умовна бесіда) і реально-мотивовані (дискусія, коментування). Для перших характерні риси, які в деякій мірі співвідносяться з їх тренувальними вправами. Беручи участь, наприклад, в умовній бесіді, школярі не можуть не відчувати, що вони виконують саме вправи.
У вправах другого різновиду мотивація мовних актів майже реальна (як наприклад в дискусії). Тут ступінь наближення мовних дій до того, що має місце в натуральних умовах, є найвищою.
У відповідності з вимогами сучасної дидактики вчитель повинен довести до відома учнів завдання сучасного уроку. Прийняття завдань учнями – відправний момент для виникнення мотивації, а отже і успішного їх втілення. Тому важливо, як вони повідомляються учням. Перш за все повинні бути названі завдання, пов'язані з оволодінням мовними видами діяльності.
Вирішення мовних завдань обов'язково передбачає оволодіння відповідним мовним матеріалом, в тому числі мовним зразком, що виражає вказівку на належність до структурної групи. На уроці роботі над ним буде відведено спеціальне місце, але висувати на перший план засвоєння певного мовного матеріалу не слід; таке завдання навряд чи буде “прийнято” учнями, оскільки воно не співвідноситься безпосередньо з комунікативними потребами. Саме формування завдань залежить від ступеня навчання, від вікових і психологічних особливостей учнів.
Вчені у своїх дослідженнях довели, що цікавий і особистісно значущий текст сам по собі, тобто без додаткового тренування, сприяє запам`ятовуванню приблизно четвертини мовного іншомовного матеріалу, що присутній у ньому, бо він викликає більшу зустрічну активність учня. Нарешті, великий резерв комунікативної мотивації є у матеріалі пізнавального характеру наукової, соціально-політичної і культурної галузей. Підбираючи пізнавальний матеріал для занять, необхідно утримувати рівновагу між новою і вже відомою інформацією. Цього можна досягти по-перше шляхом повідомлення нового про відоме. По-друге, шляхом актуалізації міжпредметних зв’язків.
Ідея мовного пріоритету повинна знайти відображення в організації уроку. Весь хід уроку повинен бути поступовим сходженням до вирішення завдання, яке є кульмінацією уроку, його комунікативною вершиною. При цьому важливо зробити кульмінацію помітною для учнів, створити навколо неї особливу атмосферу.
Ефективним є також використання проблемних ситуацій в комунікативній мотивації при вільній реакції учнів.
Отже, основи для виникнення комунікативної мотивації можуть бути закладені при постановці завдань уроку, при відповідному змісті і відповідних організаційних формах уроку. Все це опосередковується вчителем і повністю залежить від його стилю роботи.
Розцінюючи мотивацію як найважливішу ланку процесу оволодіння іноземною мовою, що забезпечує його результативність, потрібно мати на увазі наступне: мотивація-сторона суб’єктивного світу учня, вона визначається його власними спонуками і пристрастями, потребами, які він чітко усвідомлює. Звідси можна сказати, що важливим засобом мотивації навчальної діяльності є індивідуалізація. Під індивідуалізацією навчання іншомовної мовної діяльності слід розуміти співвіднесеність прийомів навчання з особистісними, суб’єктними та індивідуальними властивостями кожного учня.
На підставі всіх цих даних правомірно припустити, що створюючи певні умови при відборі вправ, роблячи цей процес психологічно цікавим для учнів, ми могли б опосередковано позитивно впливати на силу мотивації. Відносно навчання говоріння це означає наступне: в учня спочатку немає потреби до говоріння іноземною мовою, але цікавий сам процес виконання вправ, якщо це вправи мовного характеру. У випадку успіху йому стає цікаво говорити взагалі, а отже, вчити, тобто з’являються нові мотиви, вже не тільки усвідомлювані, а й реально діючі.
Однак потреби і інтереси кожної особистості є неоднаковими як неоднакові почуття, інтелектуальний рівень, життєвий досвід тощо. Тому найбільше активізувати мовно-розумову діяльність можна лише в тому випадку, якщо в мовних діях кожної поданої ситуації буде зацікавлений кожен учень. Іншими словами, необхідна індивідуалізація ситуацій, яка дозволить підійти до навчання ніби з іншого боку – змінить його стратегією, все, що буде засвоювати учень, буде виходити з його бажань, із усвідомлення потреби в тому, що він засвоює, а не з примусу чи зобов'язаності.
Вчені підкреслюють, що для формування індивідуального стилю навчальної діяльності (як і для розвитку здібностей ) необхідно індивідуалізувати не тільки зміст навчальних завдань і організацію навчальної роботи, але і мотивацію діяльності.
Змістом мотивуючої індивідуалізації є, з одного боку, врахування сталої системи мотивів оволодіння учнем іншомовним мовленням, а з іншого - цілеспрямоване формування у кожного учня нових складніших і поки що відсутніх у нього видів мотивації.
Основними засобами реалізації індивідуалізації є тексти для аудіювання, комплекси вправ з писемного мовлення, що сприяють формуванню в учнів ціннісних орієнтацій на оволодіння іншомовним мовленням.
Виходячи з вищесказаного, можна зробити висновок, що мотивація займає значне місце в системі принципів комунікативного методу навчання. Мотивація навчання присутня у характеристиці будь-якого принципу і всіх видів діяльності. Вона повинна відчуватися на кожному етапі уроку і бути його основою.

Ответить

Вернуться в «Міжвузівський семінар 2013»