СИМВОЛІЧНЕ ЗВУЧАННЯ ТВОРІВ В. ВУЛЬФ

Ответить
root
Администратор
Сообщения: 176
Зарегистрирован: 19 апр 2011, 10:45

СИМВОЛІЧНЕ ЗВУЧАННЯ ТВОРІВ В. ВУЛЬФ

Сообщение root » 17 ноя 2013, 20:59

студентка філологічного факультету Таранущенко Яна
Мелітопольський державний педагогічний університет
імені Богдана Хмельницького

СИМВОЛІЧНЕ ЗВУЧАННЯ ТВОРІВ В. ВУЛЬФ

Романи В. Вульф активізували інтерес читача до особливостей життя англійського народу минулого сторіччя. З кінця 80-х рр. ХХ ст. у письменниці немов відкривається друге дихання: один за одним виходять романи з гострою сучасною проблематикою, глибоким проникненням у проблеми сьогодення й історії, філософським осмисленням суперечливого життя. Образи повістей, що з'явились протягом останнього десятиліття XX ст., та роману "На маяк" набувають виразного символічного звучання.
Ці романи мають інколи міфічне забарвлення, свідчать про пошук нових ключів у царині реалістичного письма. А символ стає своєрідним елементом, який конденсує настрій і думку. Так чи інакше, шляхом інтуїції В. Вульф легко й невимушено проникає в потаємний взаємовплив речей, дає свій індивідуальний зріз світу. Хоча треба відзначити, що в інших жанрах письменниця не досягла такої майстерності, як у романах. Та все ж глибинний їх аналіз свідчить про непересічний погляд письменниці на життя, про оригінальне художнє мислення [1, с. 130].
В. Вульф вважала мистецтво як найважливішу сторону життя суспільства і вищий прояв можливостей людини, вітала нові художні відкриття і свято вірила у те, що мистецтво – необхідна умова існування цивілізації. Для неї мистецтво – це світ емоцій, уяви, нескінченних асоціацій, це уміння передати миттєве враження, плин часу, різноманітність відчуттів; передати реальність – означає розкрити світ відчуттів, змусити читача проникнутися настроями героїв, автора, побачити, які вони, гру світла, почути симфонію звуків, відчути подих вітру. Кожен твір Вульф – художній експеримент. У «текучій прозі» вона передає рух часу, відчуттів, сприйняття життя в дитинстві, юності, в старості; намічає контури доль людей, що в певний момент переплітаються, далі паралельно розвиваються, а потім знов розходяться. Відобразити в одній миті суть буття – ось що особливо важливо для В. Вульф. Психологізм її прози витончений і тонкий, його малюнок примхливий.
У творчості В. Вульф виділяються три періоди. У перший (1915-1922) написані романи «Подорож зовні», «Ніч і день» ("Night and Day", 1919), розповіді, що склали збірку «Понеділок і четвер» ("Monday and Thursday", 1921), і роман «Кімната Джейкоба» ("Jacob's Room", 1922), яка багато в чому стала підсумком ранніх шукань письменниці, що синтезує особливості її імпресіоністського стилю і яка відкриває перспективи подальшого розвитку. Другий період відноситься до середини 20-х років і включає романи «Місіс Деллоуей» ("Mrs. Dalloway", 1925) і «На маяк» ("То the Lighthouse", 1927), що є вершиною творчості В. У третій (1928-1941) створені «Орландо» ("Orlando", 1928), «Хвилі» ("The Waves", 1931), «Роки» ("The Years", 1937), «Між актами» ("Between the Acts", 1941).
Літературно-критична діяльність В. Вульф – один з найважливіших аспектів культурного життя Англії. Внесок В. Вульф у формування нового художнього мислення загальновизнаний. Критична спадщина В. Вульф відмічено неповторною чарівливістю її витонченої особи, проникливою силою таланту і широтою ерудиції, що виявилися в глибині і оригінальності думок про мистецтво попередників і сучасників.
Естетична цілісність властива роману «На маяк», в якому імпресіонізм зображення, втрачаючи фрагментарність, переливається в широкі філософські узагальнення і символіку. Життя в її тимчасовому закінченні, пошуки шляхів реалізації творчих можливостей, закладених в людині, подолання егоцентризму, досягнення мети – все це присутнє в потоці свідомості персонажів. Досягається одночасність звучання їх «голосів».
Отже, роман «На маяк» було створено під час розквіту творчої діяльності письменниці, що не могло не позначитися позитивно на його вишуканій мові й майстерності використання символів.
Саме символ посідає особливе місце в структурі роману В. Вульф. Він складає замкнену систему, оскільки кожне значення образу-символу звернене у напрямку формування глибинного архетипу підсвідомості [2, с. 62]. Варто звернути увагу на певну сталість символіки творів, адже вона насамперед зумовлена уподобаннями митця, його кругозором, а відтак формує певний тип сприймання дійсності.
Таким чином, літературний символ письменниці – це реалізація авторської ідеї, багатовимірність якої врівноважується конкретністю зображеного.
Естетична функція символу у Вірджинії Вульф має свої особливості. В основі естетичного ідеалу лежить загальнонародна оцінка того чи іншого життєвого факту і відповідно до цього застосовується розуміння поняття «краса». Естетичне уявлення у символі романістка втілює переважно двома шляхами:
– прямим атрибутуванням ідеальних якостей персонажа і всього, що його оточує;
– непрямим втіленням естетичних ідеалів. Це відбувається за допомогою основних художніх засобів: образів-символів, символічних ситуацій і паралелей.
Перший спосіб характеризується тим, що образ-символ повністю заміщує суб’єкт об’єктом зіставлення на основі схожості. Щоправда, іноді Вірджинія Вульф використовує порівняння, яке виділяє характерну особливість об’єкта і визначає його внутрішній чи зовнішній бік.
Другий шлях допомагає символічним паралелям та ситуаціям естетично охарактеризувати життєве середовище, психічний стан персонажа, сімейні та особисті взаємини. Так, символіка нещастя найчастіше передається через картину природи, а символіка радості співвідноситься з певним кольором. Естетичний ідеал, що виражається через символіку, тісно пов'язаний зі специфікою розуміння героєм прекрасного в житті та в природі, з установкою на моральні переконання.
Система образів-символів і символічних ситуацій нерозривно пов’язана з сюжетністю твору, композиційною формою й системою повторів. Це веде до узгодженості і послідовності компонентів, до внутрішньої краси та гармонії його частин.
Художні шукання і відкриття В. Вульф збагатили психологічну прозу новітнього часу. Літературно-критична спадщина В. Вульф – органічна частина англійської класики XX сторіччя.
Список використаних джерел
1. Голан А. Миф и символ. – М.: Просвещение, 1988. – 296 с.
2. Гром’як Р.Т., Ковалів Ю.У., Теремко В.І. Літературознавчий словник- довідник / За ред. Р.Т. Гром’яка, Ю.І. Коваліва, В.І. Теремка. – К.: ВЦ «Академія», 2007. – 752 с.
3. Wolf V. To the Lighthouse [Електронний ресурс]. Режим доступу: www.ebookmail.com /ebooks/to-the-lighthouse-wolf-ebooks.htm.

Ответить

Вернуться в «Міжвузівський семінар 2013»